Як почалася ваша кар'єра у WWF
?
Таня: Я спочатку була волонтером (ще до того, як Андрій став
координатором волонтерів), допомагала з Годиною Землі, з різними заходами та публікаціями. А у
2016 році подалась на Youth Volunteer Programme на інтерна з екоосвіти до київського офісу WWF і
потім залишилась у команді.
Андрій: До WWF, будучи студентом і
аспірантом, я мав досвід організації різного роду туристично-природничих поїздок. А потім кілька
друзів і знайомих майже водночас скинули вакансію координатора волонтерського руху WWF, мовляв,
це твоє. Дедлайн був скоро, та я встиг, і понеслось.
Скільки років ви працюєте в
фонді?
Таня: 4 роки
Андрій: Восени буде
5
Що для вас значить робота у WWF?
Таня:
Це реалізація підліткової мрії змінити світ на краще і зберегти природу. Довгий час це була
робота, про яку можна було лише мріяти, а тепер вже 4 роки я є частиною
панда-команди.
Андрій: Згодний з дружиною, і додам, що це реальна
можливість щось змінювати у суспільстві на краще, займатися не просто критикою, мовляв, все
погано і все не так, а працювати над розв'язанням проблем. Робота у WWF - це велика
відповідальність.
Що входить до ваших
обов'язків?
Таня: Ведення проєктних активностей - як
природоохоронних, так і комунікаційних. Проєкт, в якому я зараз працюю, має на меті захистити
осетрових риб Дунаю. Разом з колегами з інших країн ми намагаємось це робити різними шляхами -
отриманням наукових даних, роботою з правоохоронними органами, лобіюванням законодавчих змін,
роботою з ринком та з громадою. Один з моїх обов'язків - проведення «Осетрової Варти» -
волонтерської місії на Дунаї, де звичайні люди можуть допомогти правоохоронним органам в
боротьбі з браконьєрством. Також я відповідальна за інформаційні та просвітницькі кампанії з
цієї тематики. В період новорічних свят, наприклад, робили роз'яснювальну кампанію щодо ікри
осетрових риб в одній з мереж супермаркетів.
Андрій: З минулого року я
очолюю лісовий напрямок WWF-Україна, тобто до сфери моєї відповідальності належать загальна
координація лісової роботи нашої організації та безпосередня робота над конкретними проєктами.
Зокрема, мова йде про заповідання пралісів - ніколи не рубаних, недоторканих лісів України;
сприяння «екологізації» лісового господарства, тобто його сталому розвитку з урахуванням
екологічних потреб; про нормативні зміни, потрібні для збереження лісу. Сюди ж і діяльність,
спрямована на запобігання незаконних та, скажімо так, «напівзаконних», екологічно недоцільних
рубок.
Пам'ятаєте першу експедицію?
Таня:
Так, в першу справжню експедицію я потрапила дуже юною, ще на першому курсі університету. Мої
знайомі старшокурсники та викладачі взяли мене з собою в Канівський заповідник, де вони збирали
матеріал для роботи - вивчали птахів та комах.
Андрій: Якщо брати
справжнісіньку експедицію, то відбулася вона на курсі 2-му університету, коли ми з
колегами-зоологами відправились у Вінницьку область, на одну з великих колоній водоплавних
птахів. Незабутні враження - плавати на човні посеред кількох сотень пар бакланів та чапель.
Як ви
познайомилися?
Таня: Познайомились ми у 2009 році на одній з
практик в Канівському природному заповіднику (це база для студентів-біологів КНУ ім. Шевченка).
Андрій був на практиці, а я приїхала до своїх друзів. Так і познайомились на спільному багатті.
Співали разом пісень під гітару. Але потім особливо не спілкувались. Більш тісно почали
спілкуватися, коли Андрій очолив волонтерську програму, і я поїхала на один з
виїздів.
Андрій: Таня все розповіла:)