в природу
спільний проект з
історія кохання
природоохоронців WWF
Тані та Андрія
Ви з дитинства мріяли рятувати природу?

Таня: Не можу сказати, що захист природи був моєю мрією, скоріше, вивчення природи та всього, що довкола. Мені пощастило, що мама за освітою біолог, тому з дитинства я любила все живе. А вже у юнацькому віці, десь в останніх класах школи, до мене потрапила гра-симулятор від WWF по збереженню амурських тигрів і тоді я подумала, що хочу рятувати природу.

Андрій:
Я ріс у лісі, майже у прямому сенсі слова. Моє рідне місто було оточене лісом, в якому я в дитячі роки проводив багато часу, спостерігаючи за тваринами й водночас стаючи свідком масштабних вирубувань дерев. Так і народилася мрія стати зоологом і природоохоронцем. Мрії збуваються!
ЗАКОХАНІ
Хто б міг подумати, що бажання рятувати природу й робота в організації Всесвітнього фонду природи WWF-Україна стане початком спільного шляху Тані та Андрія!

Як мрія змінити світ на краще змінила світи Тані та Андрія?
Читайте про дитинство, роботу у WWF, знайомство та спільне життя пари в ексклюзивному інтерв'ю.
Як почалася ваша кар'єра у WWF ?

Таня: Я спочатку була волонтером (ще до того, як Андрій став координатором волонтерів), допомагала з Годиною Землі, з різними заходами та публікаціями. А у 2016 році подалась на Youth Volunteer Programme на інтерна з екоосвіти до київського офісу WWF і потім залишилась у команді.

Андрій: До WWF, будучи студентом і аспірантом, я мав досвід організації різного роду туристично-природничих поїздок. А потім кілька друзів і знайомих майже водночас скинули вакансію координатора волонтерського руху WWF, мовляв, це твоє. Дедлайн був скоро, та я встиг, і понеслось.
Скільки років ви працюєте в фонді?

Таня: 4 роки

Андрій: Восени буде 5
Що для вас значить робота у WWF?

Таня:
Це реалізація підліткової мрії змінити світ на краще і зберегти природу. Довгий час це була робота, про яку можна було лише мріяти, а тепер вже 4 роки я є частиною панда-команди.

Андрій: Згодний з дружиною, і додам, що це реальна можливість щось змінювати у суспільстві на краще, займатися не просто критикою, мовляв, все погано і все не так, а працювати над розв'язанням проблем. Робота у WWF - це велика відповідальність.
Що входить до ваших обов'язків?

Таня:
Ведення проєктних активностей - як природоохоронних, так і комунікаційних. Проєкт, в якому я зараз працюю, має на меті захистити осетрових риб Дунаю. Разом з колегами з інших країн ми намагаємось це робити різними шляхами - отриманням наукових даних, роботою з правоохоронними органами, лобіюванням законодавчих змін, роботою з ринком та з громадою. Один з моїх обов'язків - проведення «Осетрової Варти» - волонтерської місії на Дунаї, де звичайні люди можуть допомогти правоохоронним органам в боротьбі з браконьєрством. Також я відповідальна за інформаційні та просвітницькі кампанії з цієї тематики. В період новорічних свят, наприклад, робили роз'яснювальну кампанію щодо ікри осетрових риб в одній з мереж супермаркетів.

Андрій: З минулого року я очолюю лісовий напрямок WWF-Україна, тобто до сфери моєї відповідальності належать загальна координація лісової роботи нашої організації та безпосередня робота над конкретними проєктами. Зокрема, мова йде про заповідання пралісів - ніколи не рубаних, недоторканих лісів України; сприяння «екологізації» лісового господарства, тобто його сталому розвитку з урахуванням екологічних потреб; про нормативні зміни, потрібні для збереження лісу. Сюди ж і діяльність, спрямована на запобігання незаконних та, скажімо так, «напівзаконних», екологічно недоцільних рубок.
Пам'ятаєте першу експедицію?

Таня: Так, в першу справжню експедицію я потрапила дуже юною, ще на першому курсі університету. Мої знайомі старшокурсники та викладачі взяли мене з собою в Канівський заповідник, де вони збирали матеріал для роботи - вивчали птахів та комах.

Андрій: Якщо брати справжнісіньку експедицію, то відбулася вона на курсі 2-му університету, коли ми з колегами-зоологами відправились у Вінницьку область, на одну з великих колоній водоплавних птахів. Незабутні враження - плавати на човні посеред кількох сотень пар бакланів та чапель.
Як ви познайомилися?

Таня: Познайомились ми у 2009 році на одній з практик в Канівському природному заповіднику (це база для студентів-біологів КНУ ім. Шевченка). Андрій був на практиці, а я приїхала до своїх друзів. Так і познайомились на спільному багатті. Співали разом пісень під гітару. Але потім особливо не спілкувались. Більш тісно почали спілкуватися, коли Андрій очолив волонтерську програму, і я поїхала на один з виїздів.

Андрій: Таня все розповіла:)
Таня: Цінності, що справедливість має бути в усьому. Любимо подорожі, активний відпочинок, смачно поїсти та відкривати для себе щось нове.

Андрій: Спільний домашній затишок і складний характер (посміхається).
Чи складно було організувати весілля у часи пандемії?

Таня: І складно, і просто водночас. Ми не планували пишного весілля, але хотіли посидіти невеличкою компанією з найближчими людьми в гарному ресторані з видом на Дніпро. Це все довелося відкласти на наступний раз. У нас була лише церемонія в РАЦСі, на якій крім нас були присутні тільки батьки. Найбільшою проблемою було зібрати до купи всі атрибути, що замовлялися через інтернет, - сукню, костюм, обручки. Знайти фотографа, забезпечити захист батькам - ще той виклик.

Андрій: Проте запам'яталась фотосесія в майже порожньому парку ім. Т. Шевченко на фоні буйної травневої зелені, коли кожен, хто нас бачив, вітав і сприймав, вочевидь, пару молодят як добрий знак в самий розпал карантину і пандемії.
Як змінилось ваше життя після весілля?

Таня: Особливих змін я не помітила, змінилась наше представлення - називаємо тепер одне одного чоловіком та дружиною, ще може іноді обручка нагадує про себе.

Андрій: Тепер жарти про чоловіка і дружину перестали бути лише жартами.
Це було кохання з першого погляду?

Таня: Ні, пройшло більше року активного спілкування, коли я почала дивитись на Андрія не лише, як на колегу (посміхається). Краще повільно, але надовго.

Андрій: Робота зближує (посміхається).
Як відпочиваєте одне від одного?

Таня:
Андрій тікає в ліс відпочивати, а я залишаюсь вдома і релаксую за книжкою і домашніми рослинами.

Андрій:
Ліс
Ваша найзаповітна мрія?

Таня та Андрій:
Найзаповітнішу мрію не розголошують (посміхаються).
Ваша робота та місія це рятувати природу України, що ще вас об'єднує?
Чи з'явилися у вас сімейні традиції?

Таня: Так, в докарантинні часи ми намагалися виїжджати в якісь цікаві країни та проводити там відпустки.

Андрій: У нас є наше місце - Джарилгач. З цього острова ми рахуємо початок наших відносин, на цьому острові я зробив пропозицію, цей острів красується на кулоні на шиї у дружини.
Чи важко працювати у одній сфері?

Таня: Ні, в природоохоронній сфері стільки аспектів та різних проблематик, що в роботі ми майже не перетинаємось. Проте можемо давати одне одному поради або знайомити з іншими людьми. Я поки бачу тут лише переваги.

Андрій:
Плюс, можемо дуже аргументовано сперечатися на одну вузькофахову тему (посміхається).
Щоб стати волонтером, долучайтесь до групи
«Волонтери WWF Україна» у Facebook та слідкуйте за новинами.

ФОТО Наталія РІБКІН
ДИЗАЙН Галя ОБОЛЕНСЬКА